Актуальним є питання щодо поновлення правовстановлюючих документів на нерухомість, якщо документи було втрачено під час бойових дій.

Які документи підтверджують право власності на нерухоме майно?

• договір дарування, купівлі-продажу або міни та ін.;
• свідоцтво про право на спадщину;
• рішення суду, яке набрало чинності;
• ухвала суду між співвласниками нерухомого майна про визнання мирової угоди;
• свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування до 01.01.2013 р, або державним реєстратором з 01.01.2013 до 01.01.2016 р.;
• державний акт на право приватної власності на землю. Видавався з 03.1992 р до 01.01.2013 року
• інформаційна довідка з реєстру речових прав, видана в період з 01.01.2016 р. по 02.11.2016 (видавалась без підпису та печатки реєстратора); витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (наявний підпис і печатка реєстратора). Видається з 02.11.2016 по теперішній час.

Які установи можуть відновити документ на право власності?

Для відновлення правовстановлюючого документа, який був виданий до 1 січня 2013 року, слід звернутися до Центру надання адміністративних послуг (ЦНАП) за місцем знаходження майна, або ж до того нотаріуса, який посвідчував право на спадкування, договір дарування або ж договір купівлі-продажу.

У такому разі слід подати наступні документи:

• заяву зі згодою всіх повнолітніх співвласників житла, які брали участь в приватизації (заповнюється в присутності адміністратора ЦНАПу);
• копії паспортів або свідоцтв про народження для осіб, що не досягли 16-річного віку, які є співвласниками житла та оригінали документів для посвідчення;
• документ з поліції про те, що оригінал свідоцтва про право власності на житло був викрадений або втрачений;
• оголошення про втрату свідоцтва в друкованих засобах масової інформації.

Нагадаємо, що переселенці отримують адміністративні послуги за місцем свого фактичного проживання завдяки довідці ВПО.

Як діяти, якщо документ було видано до 1 січня 2013 року?

У випадку, якщо особа втратила свідоцтво про право власності на нерухомість, реєстрацію якої було проведено до 1 січня 2013 року, однак необхідно здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно. Для цього потрібно використовувати відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, що є архівом Державного реєстру речових прав. Альтернативою можуть слугувати паперові носії інформації. Якщо заявник має копію втраченого свідоцтва, її також потрібно подати. Якщо архівний запис у реєстрі відсутній, слід звернутися до архіву БТІ.

Як відновити документ, виданий після 1 січня 2013 року?

Якщо особа втратила свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що видане після 1 січня 2013 року, це означає, що відомості про дане нерухоме майно уже містяться у Державному реєстрі. Слід нагадати, що з 2013 по 2016 рік саме реєстратори здійснювали повноваження з видачі свідоцтв на право власності. Відомості у Державному реєстрі дають особі підстави вчиняти правочини незалежно від наявності підтверджуючих документів, тобто і свідоцтва про власність.

Чи можна поновити право власності на майно через суд?

Якщо немає можливості отримати дублікат втрачених, пошкоджених чи зіпсованих документів, то треба буде звертатися до суду. Залежно від того, з якої причини відсутні правовстановлюючі документи, визначається майбутній алгоритм дій у судовому порядку.

Заявами, що подаються до суду, можуть бути:

• заяви про визнання права власності на майно;
• заяви про встановлення юридичного факту;
• заяви про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом витребування правовстановлюючих документів на майно, тощо.

Рішення суду при цьому стає правовстановлюючим документом та вноситься до Реєстру речових прав на нерухоме майно, як підстава права власності.

Публікація підготовлена у межах проєкту «Підвищення обізнаності серед ОМС та громадян з фіксації руйнувань спричинених війною», що реалізується Українською асоціацією районних та обласних рад за підтримки проєкту «Фенікс», що виконується Фондом Східна Європа коштом Європейського Союзу.

Думки, що викладені в цьому матеріалі не обов’язково відображають позицію Фонду Східна Європа та Європейського Союзу.